Конопля индика Новокубанск Бошки марихуана планчик

Чуваки и чувихи, слушайте кайфовую историю, которую я вам сейчас раскручу! Такое было дело, взял я и решил немного подзаработать на свою мечту – машину. И как оказалось, веселый дозняк с закладками марихуаны стал моим путем к успеху!

Все началось, когда я услышал о свежих шишках марихуаны от одного своего кентавра. Он рассказывал, что это была высший сорт, который позволял попасть в кайф просто с первой же дорогой. Мне захотелось попробовать такое и решил найти своего продавца наркотиков.

Положив нал на карман, я отправился в место, где сверкают закладки и бульбуляторы. Мне подсказали адрес, который лежал в одной из тусовочных точек. Когда я подошел к дому, продавец наркотиков, надев оксикодон на нос, вышел на встречу и бросил на меня строгий взгляд. Не давалось мне легко…

– Че желаешь, малой? – промелькнуло из его жирных губ.

– Эй, бро, слышал, что у тебя валяются шишки марихуаны высшего сорта. Хочу пару закинуть на дорогу, – отвечаю я, притворяясь опытным наркоманом.

– А, понял, понял, – буркнул продавец, – смотри, дорогой, у меня такой товар не дешевый. Ты точно хочешь рискнуть?

– Конечно, братан, я готов к любым экспериментам, – ответил я и махнул ему рукой в знак согласия.

Продавец наркотиков ухмыльнулся и пригласил меня внутрь. Там на полу лежали пакеты с шишками, словно куча золотого на кладбище.

– Прошу очень, малыш, – сказал он, протягивая мне пакет, – но будь осторожен, у них очень крепкое ширяло!

– Да ничего, парень, я к этому привык, – ответил я, доставая из кармана сувенирную спичечницу с образцами наркотиков.

Покинув дом продавца наркотиков с пакетом в руке, я радостно рассматривал свою добычу. Эти шишки марихуаны обещали быть самыми лучшими в моей жизни, а значит, я мог попасть в кайф как никогда.

И вот начался мой дозняк с нами данными закладками. Я принял решение разделать их на небольшие порции и начал предлагать своим кентам. Быстро разлетелась весть, что у меня на руках находятся самые вкусные и крепкие шишки. Слово о моем продукте прошло по всему нашему замечательному городу.

Спустя несколько дней я уже смешил кассу со своей прибыли. Тусовки, вечеринки, складывались одна за другой. Все хотели попробовать мои закладки, но я был не только продавцом, но и культовой фигурой в нашей компании. Я стал таким случаем, к которому все стремились.

А теперь самый интересный момент – деньги! За неделю я собрал все необходимые средства на машину. Мечта, которая пока казалась неосуществимой, стала моей реальностью.

Когда я стоял на стоянке перед новеньким автомобилем, мне было просто не верится в то, каким образом я достиг этого. Но знаете что? Я делал это! Я понял, что могу достичь чего угодно, если только поверить в себя и не бояться рисковать. Кто бы мог подумать, что шишки марихуаны станут моим талismanom удачи.

Итак, братья и сестры, вы почерпнули урок из моей истории. Не бойтесь идти вперед, не бойтесь взять на себя дозу риска. Ведь кто сказал, что путь к мечте не может быть немного дурманящим?

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...